(пародія)
[i]Мені так мало у добі добра.
Мені тепла твого замало.
Без тебе довго я була,
Тепер нас двоє раптом стало.
І вже мені всього замало –
Твого кохання і обіймів…
Без тебе наче й не літала,
А ти став крилами моїми.
Людмила Пуляєва, поезія «Мені так мало
у добі добра»[/i]
Ти є, ти поруч чи тебе нема?
Не відчуваю, чуєш? Мало, мало!
Бо відчуття таке, немов сама,
Хоча, здається, вдвох таки лягали.
Та де ж твоє тепло, коханий мій?
Он дрижаки хапають спину й вище.
Шукаю всюди, по усім рядні –
Нема вогню, саме лиш попелище.
© Надія Бойко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2024
автор: Надія Бойко