По твоїх вершинах,
Ютубом, думками, душею літаю.
Лежу в квітчастих обіймах полонини,
І аромат кожною клітиною вдихаю.
П'ятдесят відтінків зеленого раю,
Змушують мрії горіти.
Знайти б квітку едельвейсу,
Щоб серце нею зігріти.
Хмарки мов душі, у просторі літають.
Ніжно торкаються вершини.
У парі з вітром над ними кружляють,
Пишуть тінями живі картини.
У прозоро-кришталевих очах,
Бачу втоплене небо і зорі.
Зустрітись б з ними у тихих ночах,
Та бракує сили й волі.
Завжди на сторожі, десь поруч таяться,
Подруга злива і товариш буревій.
Бувають привітні, а часом сердяться,
Демонструючи стихійний бій.
Ягідні поцілунки фарбують вуста.
Аромат чебрецю тьмарить мій розум.
Теплий вітер до себе пригорта,
Мило шепоче на вушко прозу.
Мої гори, мої гороньки Карпати!
Вершини і стежки лікують рани.
Усю велич твою мрію пізнати,
Бо краса та,для душі моєї храми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2024
автор: Окsi