Ото нєфіг було язиком теліпать
про найнайсокровенніші з таїн,
бо в кишені твоїй телефон-телепат
причаївся й на вус все мотає!
Він сумлінно запише найменше слівце,
всі бажання й думки потаємні.
Хай твоє не дивується потім лице,
сто реклам прочитавши по темі!
Поки ти в нім, мов зомбі, сидиш допізна
і друкуєш свої есемеси,
бачить наскрізь тебе він, про тебе все зна:
всі твої інтереси й адреси,
все, що з мамою ви перетерли удвох,
чи з коханою – пошепки, в сексі.
Телефон більше знає про тебе, ніж Бог!
Тож на доленьку потім не сердься.
Твій спаситель мобільний, розрада твоя
й водночас гвалтівник твого мозку.
Ліпший друг нерозлучний, фейсбучний вояк
і розвідник підступний заморський.
ФСБ, ФБР, СБУ, ЦРУ?
Він працює й тоді, коли спиш ти.
Коли навіть в своїм туалеті я сру,
все прослушка невидима пише!
Коли десь забурчало у шлунку моїм,
захрустіло в ранковому тілі.
Навіть те, що візьму в супермаркеті й з'їм, –
зна шпіон нуль нуль сім, хитрий Штірліц!
Поки ви з цього вірша собі смієтесь,
прочитавши його з телефона,
телефон, вас обнюхавши скрізь, наче пес,
як облуплених зна, до мікрона!
Ваші час та увагу нахабно ковта.
Відбира найцінніше, мов гопнік!
Рабовласник, в якого є власна мета
і детальна про вас піднаготна.
Доки нас контролює штукенція ця,
то не вислизне жоден до Раю!
Отже, вам дочитавши цей вірш до кінця,
все швиденько з мобілки стираю...
© Сашко Обрій.
07.02.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009398
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2024
автор: Олександр Обрій