Бринить весна, бо їй пора цвісти.
Дрижить земля від вибуху ракети.
Душа завмерла серед суєти,
І крик німий - о, Боженьку мій! де ти?
Невпинна смерть зрива весняний цвіт,
Земля із неба падає в окопи...
Так інфантильно споглядає світ
Терор кр&мля всерЕдині Європи...
Що ж мовчите - до вас це не прийде?
Гадаєте, що це від вас далеко?
... Розгублено... Бо хату не знайде,
Над спаленим гніздом кружля лелека...
... Весна іде, бо їй пора іти,
Життя іде, біжить, летить, минає...
Мій, Боже, Україну захисти!
Бо іншої землі у нас немає!
23.03.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2024
автор: majra