У темноті рвучко спалахнув сірник,
І кімната наповнилась ароматом свічки,
Напруга розтанула, тривожний стан зник,
Бігають тіні – невловимі чоловічки.
Тишу схвилювало відкорковування вина,
І наповнився спрагою кришталевий келих.
Ти повільно розтягуєш насолоду до дна –
Куштуєш частинку плодів серпневих.
Кімната відмежована від усього на світі,
Лише тут гойдається розжарене сяйво.
Здається, це світло потрапило в сіті
Пітьми за вікном, що тліє вульгарно.
І кожна хвилина переінакшує миті,
А ніч поза стінами роздмухана вітром.
Досить, мабуть, із собою говорити.
У кімнаті від подиху згасло світло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009452
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2024
автор: Андрій Лагута