[i] на [b]25-і роковини В'ячеслава Чорновола[/b]
[color="#ff0000"][b]«…У Стародавньому Світі чорний колір
був кольором священної жертви, міченої богом Сонця.
Звідси египетський Чорний Бик – Апіс, давньоруський войовничий Яр Тур, власне український Чорний Віл»[/b][/color].
[/i]
… І при́йде в Україну Ч о р н о в і л…
У небеса скипіло споночілі…
В розкриллі чорнім і в розкриллі білім
перелетить смертельний виднокіл.
-Трудітесь, браття!.. Зерня – на порі,
Бо ізорали нивку ч о р н і в о л и…
Нас вороги бороли й не збороли,
хоч омочили кров’ю вівтарі.
Це смак змагань – завзятих і упертих
нас трощено в горнилі Чорних Брам…
Та зріє поле, в небо розпростерте:
В і л яро плужив, а збирати – вам!
Cпасенний Муж, котрий відпив причастя…
Спасенний Муж, котрий причастям став…
Та спопеліє той, хто у зап’ястя
з кровавих крихт
стражденний хліб
украв!
Хай Пієти священні омофори
розвіють пил чумного спориша.
І час проб’є – і сплине на простори
розкута
Ч о р н о в о л о в а
душа…
І спалахом Апостола й Пророка,
з сльозою всепрощення на устах
воззве над Україною високо
не Ч о р н и й В і л, а чорно-білий Птах:
--Прозріте, браття!.. Зерна ж не безкровні!..
«Хіба ревуть воли, як ясла повні»?..
1999, 25 березня
Увійшов до збірки "...І все ж - неопалима". -- Львів: Логос, 2000-2001.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009469
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2024
автор: Сіроманка