[b]П[/b]овір мені, не знала більш часів,
[b]А[/b] серце не щеміло так, як зараз,
[b]Л[/b]иш прокидаюсь від тривог і снів,
[b]А[/b]ле за що, така нам люди кара?
[b]Є[/b] звісно і недоліки у нас,
[b]У[/b] цім житті без помилок не можна,
[b]В[/b]ійни жахіття, невгамовний час,
[b]О[/b], та на що іще вона спроможна?
[b]Г[/b]нобить усе, схиляє до землі,
[b]Н[/b]емає порятунку, лиш безсилля,
[b]І[/b] як народу вижити тоді,
[b]М[/b]ені, тобі, де взяти всім зусилля?
[b]О[/b]бпечені та зморені украй,
[b]Я[/b]к далі бути, та у серці віра,
[b]К[/b]расу, добро Вкраїни не віддам,
[b]Р[/b]оса і сльози змиють дії звіра!
[b]А[/b] рідна ненька витре очі враз,
[b]Ї[/b]ї зцілить тепло, що так єднає,
[b]Н[/b]і, не зламати, є любов у нас,
[b]А[/b] це та сила, що перемагає!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009506
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик