Мене стежками доля поводила,
Від дому так далеко відвела,
Утому від жорстокості згубила
І тугою все серце обплела.
Раніше все здавалося інакшим:
Рожевим, наче добрим і святим;
І біль колись ми відчували м'якшим
І мрії розвивалися, як дим.
Та з кожним днем втрачалася надія,
І з докором я, дивлячись назад,
Все зло життя земного розумію
І радість забуваю невпопад.
Та все мине й забутими стежками
Мене додому доля заведе,
А спогади зостануться, мов камінь,
Про втрачене, болюче й молоде.
22, 24-25 жовтня 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009515
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2024
автор: Ruslantsio