А оце…

А  оце,  віднедавна,  
у  березні,
зацвіли  у  Каріни  крокуси.
От  диви,  які  дивні  фокуси!
Підвіконня  собою  прикрасили.
А  садила  вона  їх  у  вересні,
як  ракетами  Київ  дубасили.
Й  хоч  без  ліку  такого  сталося,
та  добряче  запам'яталося.
Вже  й  подумала  -  полякалися,
не  цвістимуть,  а  бач,
 та  рясно  як!
Це,  мабуть,  подають
якийсь  добрий  знак...
Селфі  з  крокусами  шле  єдиному,
аби  там,  
між  прильотами-мінами,
посміхнувся,на  мить,
 домівкою...
І  тихенько  сповзає  долівкою...
А  масс-  медіа  
"Крокусом"  сповнені,
розтривожені  та  збавовнені,
Вже  не  знають,
 до  чого  придертися,
Вже  не  відають,  
як  нажертися...
Крізь  тривоги  -  цвітуть  Карінині,
ще  у  вересні  укорінені.
А  що  завтра  на  ранок?  
Та  хтозна  ще...
Аби  ж  сталося  диво,  
а  прядиво
 доля  натче...

26.03.24

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2024
автор: Микола Шевченко