[b]Птицей ночной буду с тобой[/b]
Я тебя у всех уведу.
В эту эту тебе...
Подарю я:
Наш мир...
Нашу Вселенную..
А не с Луны
Крошку бесценного.
В контакте мы.
В контакте глаз.
Тону я в них,
Тону, тону, не в первый раз,
Прижмусь...
Не мой...
И пусть...
Люблю я...
И не стыжусь.
Ночь как миг...
Пусть.
Ему во сне я вновь приснюсь.
Улыбнусь.
Горю.
Ночь...
Как к Луне, к тебе во сне,
Во сне...
Иду я.
Там.. целую...
Люблю я..
[quote]Blow Thy Horn Hunter.[/quote]
[b]А тепер сурми...[/b]
Сурми в ріг, мисливець,
І сурми у свій ріг голосніше!
У тому лісі є лань,
Надіюсь вона ще жива:
Сурми, мисливець, сурми, мисливець,
Сурми, мисливець, сурми, щасливий мисливець!
Боляче поранена лань,
Але кров'ю не стікає;
Вона лежала так гарно, що я не міг промахнутися,
Боже, я був радий цьому:
А тепер сурми...
Коли я стояв під деревом,
Лань вибігла на поляну;
Я влучив у неї , вона впала додолу.
Але ще жива.
Тепер сурми...
Ось вона! Ви не бачите?
Як вона летить над рівниною?
І якщо ви жадаєте пострілу,
Я гарантую, що вб'ю її.
Сурми..
Він біжить, і я біжу,
Але він біг швидше;
Я велів йому стріляти і влучити в лань,
бо я більше уже не можу стріляти.
Тепер сурми...
І пішли обидва в схованку,
Бо я знайшов, де вона лежала;
Стріла в стегно попала,
Вона не могла кричати, бо знепритомніла.
Тепер сурми...
Втомившись від гри,
Я пішов до таверни випити;
І ось, знову повторилось все те ж саме...
Те, що ти маєш на увазі або про що думаєш...
А тепер сурми...
Скоро туди ввійду я і кінчу ....
Зараз же цей мисливець стріляє:
Я думаю, що його лук уже добре натягнутий,
Його стріла вже не вбиває.
Тепер сурми...
-------
----------
-------------
------------------
Сурми, мій мисливець,
Ще, сурми у свій ріг !
У тому лісі є жива лань,
Надіюсь вона ще жива:
Сурми, мисливець, сурми,
Сурми, ох сурми, щасливчик!
Боляче поранена лань,
Кров'ю не стікає;
Вона лежала так гарно,
Боже, я був радий :
Сурми...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2024
автор: oreol