Весняні барви душу веселять,
Так невтомно крокують у життя.
Впіймати своє щастя норовлять,
А смуток зіштовхують в забуття.
В переливах чудового світанку,
Вималювують новітні сторінки.
Забувають вчорашню, милу бранку,
У світле майбутнє летять залюбки.
Вітром гойдають оголені клени,
Колишуть сполохані твої думки.
І тчуть ці загадкові гобелени
Та зачиняють до серця всі замки.
У просторі міської водевілі,
Наші думки шпацерують вперед.
Малюють твої скроні побілілі,
Огортають зранену душу у плед.
© Віктор ВАРВАРИЧ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2024
автор: Віктор Варварич