Кінець цієї казки не сумний,
Але він змушує котитись сльози.
Я сповнений настільки, що пустий,
Я взутий, але ніби босий.
Ступаю важко й мрію, що літаю,
Хоча цього зовсім невартий.
Бо знову приведе мене до краю,
А в мене на руках не ліпші карти.
І сам собі здаюся дуже дивним,
Та припинити це я вже не можу.
Спокійний, бо насправді гнівний,
І голки має моя ніжна рожа...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010095
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2024
автор: О.Лекса