Часу не марнуй свого,
А працюй щомить,
Щоб впродовж життя всього
В світлім щасті жить,
Бо до тих, хто лиш чека,
Хто його лиш жде.
Лиш недоленька гірка
Та важка прийде́.
Щастя, із яким щомить
Ти на світі жить
Прагнеш, треба заслужить –
Все як слід робить.
Без роботи бо його
Ти не будеш мать,
А впродовж життя всього
Марно лиш чекать
Будеш. Треба докладать
Всіх зусиль своїх,
Не потрібно шкодувать
Безкорисно їх.
Лиш тоді, як докладеш
Їх, у майбутті
Все, що прагнеш, досягнеш
Ти в своїм житті.
Ну, можливо, і не все,
Та й того без них
Доленька не принесе
Ввік. Нема дурних!
Так було, є й буде вік.
Ми цього змінить
Всі не зможемо повік,
Доки будем жить.
В щасті нашого життя
Суть на світі цім,
Що мине без вороття
З часом все ж на нім.
Євген Ковальчук, 26. 11. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010149
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2024
автор: Євген Ковальчук