океан моєї дорослої надії невпинно зростав в глибині томних думок, повільно малюючи картини арт-терапії, зупиняючись щоб зламати мої сірі стіни, катастрофічно зтираючи з моєї пам'яті до болю знайомі події, місця, чиїсь уже не молоді обличчя і на мій подив, почуття часу.
часу єдиного не існує, усе, що відбувається, – в домі Тут і Зараз, благанно мерехтить на старому сонці, без Імені та Статусу, без усього, маючи водночас Все.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010220
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2024
автор: Харрієт