***
Хоч викинься з вікна,
хоч трутою залийся -
спинити одурілих
нема ні в кого сил.
Летить, летить трава
пожмакана з обійстя
і падають орли
знесилені без крил.
А дика шакальва́
збігається на учту!
Стерв'ятники пищать,
бо розкошує смерть.
І де не глянь - довкруж
там тучі, тучі, тучі...
І де не руш - там дерть,
суха колюча дерть!
"І се переживем..." -
хтось мудрістю озветься.
А спалені човни -
то геть недобрий знак!
Хоч викинься з вікна -
ніхто не стрепенеться...
Спинити одурілих -
ніяк, ніяк, ніяк!..
4.04.24 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2024
автор: Леся Геник