Людина й світ
Людина й світ! О, їх не розділити!
Жить у гармонії учили їх боги.
Коли ж планета кровію залита,
Це також світу і пече, й болить.
Чому ж тоді добро зі злом в двобої,
І зло у нім частіше виграє?
Народжуються діти не в любові
І багатьом болить лише своє?
Такий світ, бач, приречений на муки –
Це альфа і омега для усіх.
Любов його врятує й щедрі руки,
І саме їм спокутувати гріх!
Світ, кажуть, не буває ідеальним,
І все ж людини роль у нім свята.
Аби не втрапити під перст каральний,
Не замарай свій совісті кришталь.
Ще гірш, коли там чорна пустота.
27.01.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2024
автор: Ганна Верес