Тиша, густа мов пісок і як розпач сипуча,
втягує в себе сердець ненастроєний стук.
Всмоктує й всотує, глушить собою жагуче.
Ти щось сказав?
Ти ще тут?
Ти існуєш?
До-звук –
щось попри непромовляння почуте,
щось, що звучить на належній душі частоті,
те, що так хочеться, так необхідно відчути
задля пробудження справжніх своїх відчуттів.
Тиша вкриває оманним покровом покою.
Затишно в ній, як у склепі, лягай і лежи.
Стигне повітря огорнутих глушшю покоїв.
Ти чогось прагнув?
Ти діяв?
Ти жив?
03.04.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2024
автор: Ольга Олеандра