Ковчег

Зухвала  гра  тривожити  подол  
Земного  неба  вигадкою  серця,
Зітханнями,  бо  ночам  вперекір  
Приходять  дні  стираючи  до  крихти
Уявлене.  Лякаючи  птахів
Не  повернутись  з  гілкою  у  дзьобі,
Але  чекати  вперто  мілину
Ховаючи  страхи  під  чорні  крила  
І  зиркати  на  білих  голубів,
Плекаючи  в  зіницях  докір,  наче
Уже  напевне  знаючи  —  впадуть,
Що  їх  потопить  втома  та  зітхання
Солоних  хвиль.

05.04.2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.04.2024
автор: Володимир Каразуб