Перепиши мене мов спалений щоденник.
Рівнішим почерком і без сторінок снів.
Цей світ настільки нині знавіснів.
Не зрозуміти - хто кому письменник?
Хай стане палімпсестом день новий.
Тоді,хоч хтось, можливо, прочитає
Часопис мій. І,мабуть, пригадає
Наскільки шлях до себе непростий.
Хоч мить народження фарбує Долі тло,
Віддай мене у світ з новим обличчям,
Зітри на ньому сумнів протиріччя,
І прояви, що в серці процвіло.
Надходить день порожнім полотном.
Шукаю фарби для свого сьогодні.
Знаходжу тільки надто неприродні,
Щоб відтворити те, що за вікном.
Червоно - чорним сутеніє день.
В свічаді неба знов себе шукаю.
І вже здається - скоро не впізнаю
Де чути плач, а де - луну пісень.
Перепиши мене...Молю - перепиши!
Перемалюй цей світ на квітку вишні!
Відверто - всі ми, справді, дуже грішні,
Та наш літопис стерти не спіши...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2024
автор: Вадим Димофф