Своїми руцями збудуєте, ото тоді перейменуєте…

Є  атрибут,  що  кожна  там  цивілізація,
Запам'ятовує,  так  відбувається    фіксація.
В  статуях,  бюстах,  колонадах,
Чи  в  арках  тріумфу,  чи  в  інших  там  принадах.

В  Єгипті,  Персії,  Месопотами,
Та  й  греки  з  римлянами,  солідарні  з  нами  .
Що  в  пам'ятнику,  бо  у    ньому  суть,
І  з  часом  отаке  не  приберуть,  а  збережуть.

З  граніту,  вапняку,  базальту,  чи  пісковику,
Історію  залишать  от  таку.
Нехай  хтось  прийде  поклониться,
А  інший  плюне,  то  й  таке  годиться  .

Вам  ту  історію  не  можна  оцінити,
Бо  в  ті  часи  вам  не  припало  жити.
А  пам'ятники  кров  і  сльози  й  плач,
Якась  там  радість,  розпач,  біль  невдач...

А  ви  ,  неблагодарнії  нащадки,
Ви,  нищите  ці  пам'ятки  без  жалю  і  оглядки.

А  чим  ви  краще  тих  ,  хто  Сталіна  знімав.
І  хто  Хрущова  назви  підтирав?

Да  Ленін  кат,  хай  пам'ятник  стоїть,
Ви  не  знімайте,  щось  своє  створіть  .
Зніміть  ще  рішельє  в  Одесі,
Чи  Володимира  на  київському  плесі.

Хмельницького  з  коня,  під  ***  йому  дайте,
Переяславську  раду  пригадайте.
Шевченка  також  приберіть,
Бо  в  Україні  той  прожив  лиш  мить.

Переіменовувать  міста  і  села,
Від  цього  що,  покращала  оселя?
Нехай  собі  той  пам'ятник  стоїть,
Ви  біля  того  краще  щось  створіть  .

А  люди  виберуть,  таке  годиться,
Кому  їм  в  час  важкий  захочеться  вклониться.
Невдячні,  ви  без  пам'яті  і  честь,
Ви  втратили  бо  заблукали  десь  .
Небайдужий.  Квітень  2024.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010485
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2024
автор: Небайдужий