Життя – бумеранг, споконвіку так люди казали,
Ніщо не зникає безслідно, не йде в небуття.
Комусь досить дня, а комусь і століття замало,
Щоб мріяти вільно, а хтось – ледь хвилину відтяв
Прощаючи всіх, навіть тих, хто примножував болі,
Хто лезом пройшов по живому, як вправний хірург.
Життя – бумеранг, розпорошить нашестя сваволі
Образливих слів, так колись передрік Деміург.
Всі лізуть до Бога, плюндруючи похіттю Віру,
На річку біжать позмивати колишні гріхи.
Якби ж то в душі, хоч на йоту, притримали міру,
Можливо б тоді розпізнали до сяяння хист.
Життя – бумеранг, не суттєві для неба прогнози,
Живи для добра і натхнення своє бережи.
Колись вийде Сонце, закінчаться зморені грози,
Проб’ється проміння завзяте між темних вершин.
22:12, 26.01.2020 рік
Зображення: https://slavrod.ucoz.ru
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010704
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2024
автор: yusey