Десь сон пропав... Гримить над гаєм,
Досвітня тиша вщент розбита !
Земля, вся хмарами сповита,
На дощ стривожено чекає...
Палають, сліплять блискави́ці -
Стрімкі й нестримні їх удари !
В їх сяйві, тіні - мов примари...
Рве небо гуркіт громовиці !!!
Проснувсь від грому буйний вітер,
Плюндрує, валить, гне ялину,
Зламав при корені осину,
Зірвав й поніс пелюстки цвіту !
Розве́рзлось небо. Божий світ,
Накрило зливи пеленою !
Вже не весняною грозою -
Гарматним боєм, грім гримить !
Як з це́бра ллє, невтомна злива -
Струмок дзвінкий, роздавсь, розлився,
В потік стрімкий перетворився -
Заллє весь світ вода бурхлива !
Вогонь погас. В наметі мряка -
Вже й дрижаки почав справляти...
Заснути б швидше ! І поспати ...
Та грім гучни́й не дасть ніяк !
А втім вже чути - дощ стихає...
Земелька, до́чиста умита,
Серпанком сизим оповита,
Весняний ранок зустрічає !
Ясніє небо - вже світає...
Зриває вітер краплі з листя,
Ранкові співи донеслися -
Пташиний гвалт стоїть над гаєм !
Небесний край, як жар палає,
Гарячим барви налилися,
Назу́стріч сонцю простяглися -
Світ Божий день нови́й вславляє !
А над землею - примха Фе́ба*...
Повірить навіть неможливо,
Що є в цім світі більше диво -
Ясніє райдуга... В пів неба !
* Феб -- в римскій міфології
син Зевса, бог світла і сонця.
05.02.2021 р. - 12.03.2024 р.
Фото https://cdn.mapme.club/images/2379/23792-snimok-vsej-zhizni-molniya-i-raduga-v-odnom-kadre.jpg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2024
автор: Родвін