Вже котиться північ промозглим тим полем,
А дуб щось шепоче, не спиться йому
І Місяць несе свою блідість в подолі,
Лиш вітер улягшись: "я скоро вернусь ... »
Так небо живе – он блистить все в лелітках,
Народжує зорі, Планети, Світи;
Здається все поруч, не так і далеко,
Творцем облаштований свят-колорит…
Неважко повірить – до всього причетний –
Частинкою світла у простір летиш
Душею окремо, у небі смиренний,
А соннеє тіло – чи ти, чи не ти…
Вже котиться північ, що в'яже світанки
Струною тонкою – в світ нових надій
Земну юдоль втримати у рівновазі.
Гойдаючись, човен – є спільний наш Дім.
В'ячеслав Шикалович
13.04.2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2024
автор: Променистий менестрель