[i]Розходження душ об'єднує серця...[/i]
Її омана гріє чорний сніг,
Його вуста оспівують причали.
Де гріло сонце, ліг опалий сніг,
Аби омити всі земні мурали...
Вони скидались омутом жердин,
Вони плекали сизі токи дива,
Які ховав у сні живий полин,
Які збивала досі тепла злива.
А далі - мить, і в ній вони пішли,..
Забуті кров'ю, мов підземні води,
Мов ті комети - юні міражі
Та їх серця - нічні й сумні висоти...
А далі - шум, уквітчаний зерном,
І чисті миті - їх поб'є началом.
Вони ще тут, а правда - за вікном,
Їй надто важко... дихати причалом...
02.04.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010896
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2024
автор: Сара Ґоллард