Анахорет був дубом лісу,
Коли на листяному тлі ,
Немовби гурії гульвіси
Вона промчала на коні!
Лишивши шлях для серця смутку,
В блідій розтанув ворожбі,
Жбурнувши межі очі грудку
Й відбиток сліду на горбі.
Чи то на сон таке прийшлося?
Чи то болото з під ноги?-
Так добре між мурах жилося
І на тобі - сліди й горби.
Ніхто не відає... Ялини
І ті закуті в однострій.
Рядки латини між ожини
Й часу страшного буревій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2024
автор: bloodredthorn