Закінчиться війна тоді, коли
Вона подавиться людською плоттю,
Яка, як кетчупом, полита кров'ю
Так щедро, гноєм, сечею поготів,
Чадних пожеж, скелетів міст на тлі,
Де вже живих не стане під рукою,
Тоді і скаже, відригнувши: "Годі!
Нажерлася від пуза я, по горло!
Сиділа на дієті я так довго!
Моя ще не закінчилась дорога,
Не випутатись людству з моїх пут,
Поки не зрозуміє: Я - абсурд!
Безумства вірус, що приживсь в слухняних масах.
І вибухає вірус час від часу!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2024
автор: Рунельо Вахейко