Де б я не була, в яких краях
Я завжди повертаю додому.
Я лечу в Отчий дім наче птах,
Щоб поклонитись дубу старому.
З закритими очима знайду
Дорогу, яка веде до хати.
Стару грушу, що цвіте в саду,-
Яка почастує мене, як мати.
Я бачу у снах рідну хату,
Як цвітуть райські сади вздовж села.
І в душі запалюють свято
Мальви - рожі, що квітнуть край вікна.
На березі Дністра, як в казці!
Біленькі хатки в розмаю садів.
Така благодать в божій ласці !,
Як ллється луною солов'я спів.
Сяє день в сонячнім промінні
Розливсь, як море ліловий бузок.
Так пахне п'янко у цвітінні!
У розмаю квітів - мамин садок.
Тут ліс, гаї... ставки, річка, поле
І цвітуть волошки сині в житах.
Я іду стерня в ноги коле
Шукаю свій рай у казкових снах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2024
автор: Чайківчанка