Для мене ти - ковток води в пустині.
Для мене ти - маяк в холодний шторм.
Нас доля зіштовхнула і віднині,
ми подумки єдиним є ядром.
Ми як дві зірки, що на небокраї,
що сяйво одна одній додають.
Любов, всі хмари темні розметає,
для мене ти - життя мого вся суть.
Ми наче літери, що на одній сторінці,
не прочитає їх ніхто крім нас.
Якщо вночі, чомусь мені не спиться,
лише про тебе думаю весь час.
Ми - крила, що підносять птаха щастя,
Одне без одного не зді'йснити політ.
Я вірю, відженеш ти всі напасті
і створити ми один кохання світ.
Я тихо сяду на твої коліна,
від вуст твоїх очей не відвести...
хай безкінечно тягнуться хвилини.
мій порятунок і спасіння - ти.
Леонід Слухай
Ты для меня - глоток воды в пустыне,
Ты для меня - маяк в холодный шторм,
Не зря судьба столкнула нас - отныне,
Мы друг о друге мыслями живем...
Мы словно две звезды на небосклоне,
Что рядом друг для друга дарят свет,
Любовь над нами тучи темные разгонит,
И для меня на свете никого дороже нет.
Мы словно буквы на одной странице,
Их прочитать лишь сможем я и ты,
И если темной ночью мне не спится,
Лишь, о тебе все мысли и мечты...
Мы словно два крыла у птицы счастья,
Нам друг без друга в небо не взлететь,
Я верю, что прогонишь ты ненастье,
Чтоб вместе быть, любить меня, хотеть...
Я тихо сяду на твои колени...
От губ твоих взгляд мне не отвести,
Пусть никогда не кончится мгновенье…
Мне все равно, себя уж не спасти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011255
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2024
автор: Олександр Холденко