ПРИСВЯТА БРАТУ

Брате,  ти  рано  пішов  в  заметіль,
Лишив  хату,  де  ти  народився.
І  тривожить  мене  ,той  душі  біль...
А  сьогодні  ,  ти  -  мені  наснився.

Тут  у  сні,  ти  -  молодий,  красивий,
Блакитні    очі  наче  небокрай.
І  взяв  мене  за  руку  щасливий,
Ведеш  у  дитинство  -  у  квіт  розмай.

Тут,  так  мило  щебечуть  солові,
І  туркочуть  голуби  під  вікном.
Ти  -  сонечком  всміхаєшся  мені,
Захищаєш  від  гріз  брате    крилом.

Ще  з  діда-прадіда,  тут  є  наш  рід,
Ти  -  гордився,  що  схожий  до  мами.
Ти  в  моєму  серці  залишив  слід,
Малював  казку  своїми  руками.

Цілую  ,отой  рай,  ту  стежину  -
Куди  наша  матінка  ходила.
Я    лечу,  як  пташка  на  калину,
Щоб  духом  зміцнила  мої  крила.

В  холодку    тато  клепає  косу,
Немов  увесь  світ  тримає  в  руці.
Завтра  піде  на  трави,  на  росу,
Щоб  купались  діти,  як  в  молоці.

Під  вечір  тато  сів  відпочити,
Співає  пісні  про  Україну.
І  вчить  нас  рідну  землю  любити,
Щоб  любились,  горнулись  в  родину.

Бачу  за  столом  усю  родину,
Відчуваю  батьківську  любов,  ласку.
Як  сонце  мама  спекла  хлібину  ,
І  кличе  нас  з  тобою  у  казку.

Зацвіла  Піонія  ,  жоржина,
Стоїть  у  садочку  в  журбі  хата.
Стою  край  доріг,  як  сиротина
Цвіте  літо,  у  душі  зима  -    брате!...
2--------------------------


Тривожать  мою  душу  думки
-Не  знаю,  як  жити  без  тебе?
Ти  є  мій  Всесвіт  ,  сонце  ,  зірки
Моє  світло  і  подих  неба.

Ти  -  залишив  в  моїм  серці  слід
І  душа  від  болю  страждає.
Цвіте  весна  наливає  плід
Брате,  у  ній  тебе  немає.

Ти  -  любив  весну  і  пташки  спів
Коли  цвіте  сад  біля  хати.
Малював  диво  казку  без  слів
І  запалював  вогник  свята.

А  ти  тримав  небо  -  отчий  дім
Садив  сад,  сіяв  пишні  квіти.
Щоб  затишно,  гарно  було  в  нім
І  в  моїй  душі  цвіло  літо.

А  Господь  стільки  таланту  дав,
Мав  чуйне  серце  ,добру  душу.
Грав  на  акордеоні  ,  співав...
Був  щедрий,  як  ,батьківська  груша  .

Чекав  мене  з  далеких  доріг
І  відкривав  двері  до  хати.
На  мої  плечі  впав  важкий  сніг
Бо  втратила  тебе,  мій  брате  !

До  краю  літ  понесу  свій  біль,
Що  не  врятувала  від  біди.
І  сльоза  сіє  на  рану  сіль
І  кажу  ,тобі  **прости,  прости!**

Стоїть  батьківська  хата  в    журбі,
Так  плачуть  вікна  слізьми  -  неба.
Закрив  свої  очі  голубі
Душа  плаче  гірко  -  без  тебе.

А  Хвіртку  закрито  на  замок  
Я  не  можу  до  хати  зайти.
Роблю  востаннє  ,як  перший  крок,-  
Щоб  в  нашім  раю  тебе  знайти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2024
автор: Чайківчанка