НІЧНІ МАНДРИ
Вона сидить на підвіконні 17 поверху, вдивляється в темінь ночі і подумки дозволяє вибраній зірці зачарувати себе. Зірка поглинає її думки, ніби погоджується на чари і вона починає розуміти тишу неба.
Споглядаючи на темну фіалкову безмежність, уявляє замість зірок тисячі квітів. Її очі зачаровані побаченим, її душа сповнена благодаті. Вона пошепки розкриває небу свої таємниці і впевнена, що в цей час вона почута, її мрії знайшли відповідь на сподівання.
Розсвіт відриває од вічності. Вона підставляє своє лице передранковому вітерцю, котрий гасить тьмяні квіти-зірки, але ледь вловимий аромат не пропадає, а навпаки з кожним подихом вітерцю посилюється.
Вона злазить з підвіконня, іде до ліжка подивитися вранішні сни, за нею тягнеться шлейф ароматів.
Цвіте бузок.
03.04.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011293
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2024
автор: на манжетах вишиванки