Поринаємо в смуток, щоб в нім захлинутись поволі,
Підкоритись, змиритись із примхами фатуму, долі.
Глибина не лякає - немає ні болю, ні страху...
Та торкаємось дна...
Ну, а далі вже вистачить змаху,
Щоби стрімко злетіти, ковтнути живильне повітря.
Сум підступний завжди, але ми і сміливі, і хитрі.
Поступитися можемо трошки, себе пожаліти.
Та не довго, бо часу нема - поспішаємо жити.
І скидаємо сум, наче змії вже зношену шкіру -
Повертаєм собі із коханням надію і віру...
18.04.24
Наталія Рибальська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2024
автор: Наталі Рибальська