Не набулась я із тобою
Не наговорилась досхочу.
А час сплив, як вода рікою
Осінній день опустив брову.
У різних світах ми з тобою
Стоїмо на різних берегах.
Змирилась, що дано судьбою, -
Що написано на небесах.
Вже сонце в осіннім туманні
Падає холодний дощ, то сніг.
Хай щастить у житті - коханні!
І доля прийде на твій поріг!
Я забула тебе, забула!
Не хочу повертати назад.
Я, як у закритій клітці була
Не бачила, як цвіте життя - сад.
Я птаха, у якої є крила...
Любить волю і цей білий світ.
А був час я тебе любила
Мріяла, цвіла, як вишні цвіт.
А ти обламав мої крила,
З моєї душі пив живу кров.
В свою душу двері закрила
Щоб стріти долю - святу любов.
-------------2--------
А я думала, що все зможу!
Що я є сильна, а не слабка.
І надіюсь на волю божу
Знаю, що життя - буття, це гра.
А ти повір, все буде добре!
Хто був у пеклі ,побачить рай!
Висот досягне серце скромне
Тільки вір - надію не втрачай!
Не опускай рук, коли важко!
Не падай духом, і не журись!
Мрій, трудись , як маленька пташка
Глянь в небо - сонечку усміхнись!
Коли за вікном хурделиця...
Як із відра,йде дощ , заметіль.
Перечекай - ожеледицю!
Іди вперед і досягай ціль.
Чекаємо вихідних - свята
Дні за днями пливуть ,як вода.
А не треба планів складати
Твори свій рай , поки молода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2024
автор: Чайківчанка