Ти там, де степ загойдує вітрами.
Ти там, де зачин взяв Чумацький шлях.
Життя мости розтрощує між нами,
А я лишень тримаюсь на мостах.
Іду по них до тебе чи від тебе
Під гвалт сирен, у зоряній пітьмі.
До того вщент задимленого степу
Хоча б на мить наблизитись мені.
І ляжеш ти до мене на коліна...
Не спавши мабуть цілих три доби,
Заснеш на них, як втомлена дитина.
А я твій сон візьмуся стерегти.
Дрімай іще.. Побудь у тихім раю.
Я шматтям крил спинятиму біду.
І тьмяне сонце десь на небокраї
Зігріє нас, загублених в степу.
Квітень, 2024
Яна Сілецька-Васильєва
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011501
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.04.2024
автор: Сілецька-Васильєва Яна