«Неба синь яскравіє…»

***

«Коли  не  зміниш...»

***

Ті  яблука  осінні,

Що  спадають  тілом  --

У  темінь  осені,  моєї  --

Забуття,

Де  неба  синь  яскравіє

У  старість,

А  я  спадаю,  тихо,  спогадом

Життя,

Бо...

Все  пройде  і...  всі  пройдуть,

Напевно  --

По  вулиці  Цвинтарній

В  небуття,

Колись  підперті  молодими  --

Тими,

Що  лиш  народжені

Ще

Для  свого  життя..,

Де  прес  так  тисне

Щогодини

На  всіх  у  всьому,  як

Проблеми  час,

Коли  не  зміниш  вже

Нічого

Із  того  неминучого

В  віках,

Аби  лиш  тільки  ще,

У  осінь  --

Доспілі  яблука  могли

Мені  давати  запах  свій

Дівочий,

Яким  ще  зможу  згадками  

Тихо  іти,

Бо...

Ті  яблука  осінні,

Що  спадають  тілом  --

У  темінь  осені,  моєї  --

Забуття,

Де  неба  синь  яскравіє

У  старість,

А  я  спадаю,  тихо,  спогадом

Свого  життя...
-------------------------------------------  
22.04.2024;  Paris  (Aurora)  
=======================

(!!!)

 Автор  :::

 Катинський  Орест

 (Katynskyy  Orest)  
=========================






адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011575
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2024
автор: MAX-SABAREN