Моя старість мов заздрість.
Підгляда у вікно.
Мов сусідка гріхи що рахує.
І звичайно гріхи не свої,а мої.
Мов сова,що у стрісі ночує.
Моя старість-не радість.
Бо тіло болить.Серце битися
більше не хоче.І душа мов
той загнаний заєць тремтить.
Та молитву тихенько шепоче.
Моя старість-це жалість.
за тим,що мина.Вже "сьогодні"
ніколи не буде.Сонце завтра
лиш ранком по небу піде.
Я не знаю мене чи розбудить?
Моя старість-це вартість життя,
що прожила.На базарі буття
щастя я не купила.
Розібрали до крихти.Видно
пізно прийшла.Залишилась
лиш старість.Сива,боса,моя.
Пізні квіти зів"ялі кинув хтось
у воріт.Не діждавшись когось
він пішов.Я підняла ті квіти
як пам"ять про тих,щастя
хто у житті не знайшов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2024
автор: кацмазонка