Біле мишеня (друга частина)

Продовження  казки  Біле  мишеня
початок  тут  https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010843

Друга  частина
Жахлива  ніч.
Тривожний  ранок.

Ходить  бродить  між  травою
Лісом  мишенятко  біле
Личко  вимило  росою,
І  смачну  суничку  зʼїло.
Задирало  носик  вгору:
«Може  де  дупло  знайдеться?»
Намагалось  рити  нору
Та  на  лапках  бруд  береться.
Видивлялось:
 «Може  мушлю
Під  ногами  відшукаю?  
І  до  неї  на  ночівлю,
Я  нарешті  завітаю».

Починало  сутеніти,
Холодочок  підкрадався,
Ойчик,  змучений  ходити,
На  пеньок  старий  піднявся.
І  не  вгледівши  щілину
(Та  була  це  вдала  смуга)
Впав  прямісінько  на  спину:
«Упс!  Я  вже  не  волоцюга!
На  ніч  віднайшов  хатину!
Дно  встелю  мʼякеньким  мохом,
Досить  в  цю  нічну  годину.
Зверху,  щоб  не  бачив  ворог,
Покладу  якусь  ряднину».

Ойчик  довго  не  барився
Вклався  спати  у  щілину
Та  листком  широким  вкрився.

Раптом  тишу  гук  порушив  
Серед  ночі.  Пу-гу!  Пу-гу!
«Знову  страх  терпіти  мушу?
Дочекався  я  наруги!»  —
Шурхіт  крил  миша  лякає,
Птах  то  близько,  то  далеко.
Серце  в  грудях  калатає  —
Поряд  справжня  небезпека!
Тільки  птаха  подалася
Здобич  далі  десь  шукати,
Як  нова  біда  взялося  —
Лис  почав  його  лякати.
Ходить-бродить  зовсім  поруч
Чує  нюхом  —  поряд  миша.
Риє  землю  то  праворуч,
То  ліворуч.  «Чи  полишить?»
Ойчик  тихо  у  щілині
Причаївся  —  ледве  диха:
«Чи  врятуюся  я  нині,
Чи  мене  здолає  лихо?»

Лис  подався  геть  і  скоро
Вже  запанувала  тиша.
Хижаки  поснули  в  норах,
У  пеньку  спить  міцно  миша…

Розвиднялось.  В  ліс  заходив
Дня  нового  теплий  ранок
Починалася  з  нагоди  
Пташечкам  пора  співанок.
Тьох-тьох-тьох  —  чарівні  звуки
Линуть  лісом  на  всі  боки.
Раптом  ґвалт  і  тріск,  як  муки  —
Розкричалися  сороки!

Ойчик  скочив  з  переляку
Від  пенька  чкурнув  підскоком,
Налетів  враз  на  гилляку
Разом  з  ковдрою-листочком,
Геть  не  дивлячись  поперся
Уперед,  як  куля  стрімко
Та  й  у  стовбур  дуба  вперся  —
«Бемць!»  —  пішло  луною  дзвінко.
І  його,  як  рикошетом
Враз  від  дерева  відбило,
Відлетів  назад  з  півметра,
Впав,  лежить.  Аби  живий  був!

Далі  буде…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2024
автор: Зелений Гай