Збігає час - минає й неминуче
Та раптом мре все в спалахах зірниць
Біліє сад - о ця любов квітуча
Що ніжно так торкається зіниць.
Тепло надій у новому світанні
На білих пелюстках зітре росу
Минає ніч і знову диво раннє
Несе у світ смарагдову красу.
Весняним дивоцвітом сад розквітнув
І загули над вишнями рої
Затрепетали пелюстки тендітні
Порозквітали у душі моїй.
Спинити б мить завмерти і не дихать
Спинити б світ отак в тремтливім сні
Заслухатись в цей шепіт й тихо, тихо
Останній раз вклонитися землі.
Щемливий цвіт сльоза незвана зросить
І втішить душу цей квітучий рай
Хай дні мої поскладані у стоси
Ще не пора іти за небокрай.
с. Парище
23 04 2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2024
автор: Vasul_ILkovuch