Веління маємо згори
Болять мені землі моєї рани,
А із душі – мільйон летить проклять
На голову кремлівського тирана.
Ми ж маєм Україну визволять.
Під рашею вже не одне століття
Приниження ковтала, гострий біль,
Була ти невідомою у світі,
Згоряли кращі діти в боротьбі.
Обдурена, обкрадена до нитки,
З тавром рабині корчилась віки.
Терпів народ важкі духовні збитки –
Гнили в катівнях горді козаки.
Сьогодні вкотре ставить виклик долі
Наш змучений, та смілий вже народ.
Йому пріоритетом – тільки воля,
Де кожен з українців – патріот.
І хоч москва нас хоче ще зламати –
Нескорених уже не підкорить,
Бо Україна – кожному з нас – мати.
Таке веління маємо згори!
13.04.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2024
автор: Ганна Верес