Вона тобі довірила буття
та крила надала свої надрізать
Вона чекала гарного життя
і народила в радощах дитину
Вона чекала знов і знов
коли нарешті сам ти зрозумієш
Що тільки через сильную любов
вона тебе не раз в собі простила
А ти марнуючи роки
не зміг так вчасно зупинитись
Тобі підкинули думки
а де твої тоді поділись
Чому забув ти сам себе
життя кидаючи на плаху
Свою любов своє що є
та час проходив в тобі марно
Тепер коли ти втратив все
свою коханою дружину
Ти пожираєш сам себе
та всіх хто був тоді причиной
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2024
автор: Андрій Листопад