В кімнаті спокійно і тихо,
планеті всій тишу таку б.
Дотліло б юродиве лихо,
загарбник би світу не скуб.
І щира промова поета
для миру звучала б завжди:
Чи вчує мій шепіт планета,
чи Космос всотає лади?
Шлю імпульси в простір широкий,
благання душі, в її крик…
А може за тисячі років
до крові та горя він звик?
В минуле зануритись глибше –
подій розмаїтих ущерть.
Як дивно… історія ж пише
нащадкам про війни і смерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011847
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2024
автор: Полісянка