Загублений
А де ж ті пілігрими? Їх нема…
Один я у похмурім, сірім світі.
Піти не вийде, сили вже катма.
Душі скрижалі вже давно розбиті,
тримає долі тут мене ланцюг…
Ганчір'я на мені та ще торбина —
це все, що маю. Хисту, як в хапуг,
не дав Бог. За грошима біганина —
не те, у чому перший я в житті.
Блукач я вільний. Мотлох не збираю,
не раб речей. Неначе в небутті,
байдуже, без емоцій споглядаю
на світ, що тхне брехнею та гріхом,
на бій добра з буденним сірим злом…
-------------------------------------------
Потерянный
А где же пилигримы? Там, в пути…
Один лишь я остался в этом мире.
Нельзя всё просто бросить и уйти.
Душе моей, чугунной мрачной гире,
сковавшей крепко тело старика,
не выбраться… Назначено судьбою
скитаться здесь… Котомка бедняка
да грязные обноски — всё с собою.
Скитальцу быть свободным надлежит
от всяческого хлама. Он помеха,
нельзя тащить с собой мещанский быт.
Лишь это и отрада, и утеха —
миров земных лихая карусель
да зла с добром извечная дуэль…
(лютий 2017 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2024
автор: Геннадий Дегтярёв