"Не питай ніколи по кому подзвін, він і по тобі"
Е.Хемінгуей
Травою дійсність поросла,
Угрузла в споминах поснулих.
Та пам'ятала все зола,
Пророчила забуть минуле.
Яке вже зникло у імлі.
І буде мало тих, що знали.
Про те змовчали ковилі
Під сінню віщого забрала.
Здичавілі, отак, вітри
Шепочуть в хащах, наче зводні.
У безрозсудної пори
Є безнадійнеє сьогодні.
І цідить свій смертельний дим
Неупокоєне кресало.
Хто був неправий? Не зумів?
Питання неважливим стало.
Але запалює щорік
усе нові армади свІчок.
І скорбних жнив іде потік
Під схлипи болісного віче.
Зоря із неба впала там.
Така лукава, доля наче.
Про що співають дзвони нам?
За ким вони так жадно плачуть?
29-30 липня 2023 року.
Переклад власного віршу.
О КОМ ЗВОНЯТ КОЛОКОЛА?
27-29 квітня 2016 року.
Вірш-першоджерело знаходиться серед моїх віршів, надрукованих раніше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1011900
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2024
автор: Юлія Щербатюк В’южен