Нуль
В той час, коли тебе охопить біль,
миттєвість кожна пеклом чорним стане,
коли побачиш марність всіх зусиль
та сонце в небі знине вже весняне,
не бійся, не пручайся — це життя!
Відкинь брехню, собі брехати — дурість.
Ілюзії — химерне небуття.
Прийми як є свого життя похмурість…
В болоті тім відчуй нарешті дно…
Омани неприродності позбувшись,
гріхів з душі змиваючи багно,
сумирно перед долею зігнувшись,
пізнай, в себе пірнувши, не здаля,
безмежний всесвіт повного нуля…
--------------------------------------------------
Ноль
…В тот миг, когда подступит к сердцу боль
и адом станет каждое мгновенье,
ты в сердце боль впусти и сжать позволь —
не снимет эту боль сопротивленье…
В том омуте своём, достигнув дна,
прочувствовав свою ненатуральность,
отбросишь фальшь, очнёшься ото сна
и сможешь возвратить свою реальность…
Там смысла нет увиливать и лгать,
греха налёт с души, возможно, смоешь.
Не время ль самому себя познать?
И ты, быть может, для себя откроешь,
в сомненьях о спасении моля,
вселенную бездонную нуля…
(лютий 2017 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2024
автор: Геннадий Дегтярёв