Твої долоньки випромінюють тепло,
І моє зледеніле тіло тане.
А ти лежиш, сопиш і, десь, мандруєш снами.
І є між нами те,
Чому немає меж,
І світло теж,
Воно також між нами.
Та ти прокинешся й одразу зникне “між”,
І стане нами вечір, дощ і свято.
І буде в нас вино, і будеш Ти читати
Мені свої вірші.
І буду знати я:
То щастя є
Моє – Тебе кохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=101208
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.11.2008
автор: женя стінкі