Як вийду я на поле
до рідної землі –
О, воле моя воле,
що серця жде велінь.
У синій у блакиті
посеред білих хмар –
думки, днем перемиті,
від Бога світла дар...
Тут прадід мій трудився,
дід землю обробляв –
в них мрія, що Жар Птиця
і кожен уявляв,
що це його землиця,
ніхто б не зазіхав.
О поле, кров'ю вмите...
Чи збудеться колись?
Козацький кінь... Копита...
Тут плуг тягли воли...
Чи ж буде кіл забитий
до власної землі?
В’ячеслав Шикалович
11.10.2015р. – 29.04.2024р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2024
автор: Променистий менестрель