Чи знали казки про м’ятний бузок,
Чи бачили сонні рожеву перистість?
Чи чули ліси про пустельний пісок,
на вишнях й барвіновім листі?
А в снах, де блакить, піраміди вітрів
помчать до струнких фараонів…
Там сонце лискуче і лагідна мить,
Метелик, веселкові поні.
Ой манить і вабить думки фіолет
тендітної пані Віоли.
Нема понеділків, вівторків, серед –
Лиш милі смарагдові коні…
То вихор чи зорі спустились з небес,
І мрії добра осявали!
Стрічали хоч ви нерозбитих людей:
Таких залишилося мало…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012131
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2024
автор: fialka@