розгледь його
вимовляй
йому теж дубіє язик від
танінів кори
його рот це також майже поріз
майже лінійний просвіт у
чорному просі
він знає
як проймає до хвостових
нефільтрований від
комашиних домішок вітер
як ночі стеляться в гніздах
копіювальним папером
для зняття дублікатів птахів
до запертого вирію
як світло на задніх лапках
безшумно ступає по
дощових хробаках —
й ті звиваються
від невимовності
як навіть стиснувши в дзьобі
не схилити так небосхил
хоча б над однією
кульбабою перед стартом
щоб їй вдалося
його крило — це про змах і промах
про пе́ра навиліт
про торкання порожнього
розгледь його
вимовляй
дятел таїться
за зливою свого стукоту
13.04.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012141
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2024
автор: Тарас Яресько