***

Моє  ярмо  лише  мені  пасує  –  
мій  розмір,  колір,  форма  і  вага.
Буває  тяжко...  Іноді  гальмує  
стрімкий  політ,  та  до  життя  жага
його  то  тягне,  то  чимдуж  гарує
і  десь  береться  сила  і  снага...

Чи  дотягну?  Напевно,  як  і  кожен,
хто  на  шляху  до  власної  мети
щоденно  прикрашає  свою  ношу,
щоб  гонорово  й  впевнено  іти.
Тож  йду,  завзято...  Тільки,  Доле,  прошу  –
не  дай  з  дороги  впасти  чи  зійти.

Дай  світла  і  безпеки  в  мої  терни,
не  здерти  душу,  не  спалить  дотла  –
загой  весь  біль,  посій  у  думку  зерня,
що  проросте  без  ненависті  й  зла...
Дійти  б.  Колись.  Й  наповнити  натхненням
весь  світ  навколо,  щоб  минула  мла.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012252
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2024
автор: Vita V-D