Моя невиплакана радість,
недолікована печаль!..
В твоїх очах, мов у свічаді,
я бачу мрій шалену даль
і снів моїх чудні́ картини,
що через ро́ки ожили…
Дороги часу – серпантини –
нас в зустріч но́ву привели...
Не знаю, доля чи недоля,
на щастя, а чи на біду,
твою любов – небесне соло –
крізь вічність знову віднайду!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012286
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.05.2024
автор: Світлана Березняк