Мова, здушена сотні років,
Заборонена злом циркулярів,
Заґартована звірством катів,
Бита чоботом злих комісарів,
У скалічених чистих вустах
Пролунала нескореним криком.
І жахались царі в болотах,
І гарчали кати без’язикі.
Моя мова не просто жива,
Перехована, в серці зігріта,
Її правда, закони й права
Вже лунають над заспаним світом.
І народяться знову Франки,
І не скоряться світові Стуси,
І Тарасові вільні думки
Зло назавжди замовкнути змусять!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1012388
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2024
автор: Тетяна Мошковська